Первомайський міжшкільний навчально-виробничий комбінат

 
Календар України. Українське ділове мовлення

Деталювання складальних креслень,п/р

МАТЕРІАЛ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ З ТЕМИ: "ДЕТАЛЮВАННЯ СКЛАДАЛЬНИХ КРЕСЛЕНЬ"

ДО УРОКУ ВІД 22.03.2021 (гр. Т-19), ДО УРОКУ ВІД 25.03.2021 (гр. Т1-19)

 

 

І. ОПРАЦЮВАТИ ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

 

1. Поняття про деталювання

 

Щоб зробити виріб, який складається з кількох деталей, спочатку треба виготовити ці деталі. Для виготовлення дета­лей потрібні їх креслення. Креслення окремих деталей, з яких складається виріб, виконують за його складальним кресленням.

Процес виконання деталей за складальним кресленням виробу називають деталюванням.

Перед початком деталювання слід прочитати складальне креслення. Це дає змогу визначити будову виробу, взаємодію його складових частин і їх призначення. Сам процес деталю­вання передбачає умовне розчленування виробу на окремі де­талі і виконання креслення кожної з них. За цими креслен­нями виготовляють деталі і потім з них складають вироби.

 

Розглянемо виріб. На одному зображенні  наведено наочне зображення.

 

 

На наступному - поря­док роботи пристрою.  

 

Нарешті знайомимося зі складальним кресленням за­тискача.

 

 

     Він складається з основи 1, до якої за допомогою штифта 5 приєднано притискач 3, і гвинта 2 з нерухомою ру­кояткою 4. Пристрій призначений для затискання округлих деталей під час їх обробки на верстаті. Для цього деталь вкладають у прямокутний паз на основі 1 і закріплюють прижимом 3 за допомогою гвинта 2.

 

Кожний виріб складається з оригіналь­них деталей, призначених тільки для даного виробу, і стандар­тних. Під час деталювання виконують креслення тільки оригі­нальних деталей. На стандартні деталі виконувати креслення не треба, бо вони виготовляються на спеціалізованих підп­риємствах. Інші підприємства їх купують і використовують вже готовими для складання своїх виробів. Оригінальні деталі кожне підприємство виготовляє для своїх виробів самостійно.

 

Затискач, складальне креслення якого наведено на рисун­ку, має 4 оригінальні і 1 стандартну деталь. Тому під час деталювання виконано креслення чотирьох його деталей.

 

Наведено наочні зображення деталей, з яких складається затискач, та їх креслення. Кожне креслен­ня містить зображення, вибрані залежно від форми деталі, та її розрізи.

 

  

2. Послідовність деталювання

 

Щоб полегшити деталювання, його потрібно виконувати у певній послідовності. Рекомендується такий порядок деталю­вання складального креслення:

 

1. Читання складального креслення виробу в розглянутій раніше послідовності. Вивчення його будови. Головну увагу звертають на форму деталей, їх призначення і взаємодію.

 

2. Уявне розчленування виробу на окремі деталі, з яких він складається.

 

3. Визначення деталей, креслення яких треба виконати (згадайте, які деталі не підлягають деталюванню). Почина­ють деталювання з простих за формою деталей. Уявне вида­лення цих деталей полегшує визначення форми складніших.

 

4. Визначення необхідних зображень, потрібних для крес­лення кожної деталі. Кількість зображень повинна бути міні­мальною, але достатньою для повного вивчення форми і роз­мірів деталі. Кількість і склад зображень на кресленні деталі можуть не відповідати зображенням складального креслення.

 

5. Вибір масштабу зображень. Під час деталювання не обов'язково дотримуватись однакового масштабу для всіх де­талей. Невеликі деталі, особливо складної форми, зображу­ють у більшому масштабі.

 

6. Компоновка і послідовна побудова зображення. На кресленнях деталей зображують і ті елементи, які на скла­дальному кресленні не показують або показують спрощено (наприклад, фаски).

 

7. Нанесення розмірів. їх вимірюють на зображеннях складального креслення з урахуванням масштабу. Ті розміри конструктивних елементів, які відсутні на складальному кресленні, визначають з довідників. Для спряжуваних повер­хонь (тобто поверхонь, які взаємодіють між собою) погоджу­ють розміри.

 

Кожну деталь креслять на окремому аркуші. На креслен­нях виконують основний напис. Дані для основного напису (назву деталі, матеріал тощо) беруть із специфікації скла­дального креслення.

 

ІІ.ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

 

       На форматах А4 виконати деталювання складального креслення -  ШПОНКОВОГО З*ЄДНАННЯ (І варіант) або СТРУБЦИНИ ( ІІ варіант) 

 

ВАЖЛИВО!

1.Кожну деталь треба накреслити на окремому форматі А4.

2.У правому нижньому куті розмістити основний напис, у якому зазначити: назву деталі, її номер, матеріал, масштаб зображення. Більшість цих даних беруть із специфікації складального креслення.

 

 

 

І ВАРІАНТ.  Складальне креслення ШПОНКОВОГО З*ЄДНАННЯ. 

 

 На форматах А4 виконати деталювання складального креслення -  ШПОНКОВОГО З*ЄДНАННЯ. 

 

 

 

Креслення шпонкових і штифтових з'єднань

  ВТУЛКА                               ВАЛ                                            ШПОНКА

 

 

 

ІІ ВАРІАНТ. Складальне креслення СТРУБЦИНИ

     

 

ВАЖЛИВО!

1.Кожну деталь треба накреслити на окремому форматі А4.

 

2.У правому нижньому куті розмістити основний напис, у якому зазначити: назву деталі, її номер, матеріал, масштаб зображення. Більшість цих даних беруть із специфікації складального креслення.

 

      На рисунку 1* наведено принцип дії, наочне зображення і складальне креслення струбцини.

     Струбцина — це механічний пристрій, за допомогою якого закріплюють деталі під час обробки або склеювання. Основні деталі струбцини — скоба 1, втулка 3 і натискний гвинт 2. Втулка з’єднана із скобою розклепуванням. Гвинт переміщується у втулці по різьбі. Обертають гвинт рукояткою 4. На нижньому кінці гвинта розклепуванням закріплено кільце 5. На складальному кресленні містяться головний вигляд і вигляд зверху. Головний вигляд виконано з місцевим розрізом на деталі 1 і повними розрізами деталей 3 і 5. Щоб форма скоби була більш зрозумілою, на кресленні виконано винесений переріз. Фігура перерізу симетрична, тому її не позначено.

      Зображення на складальному кресленні дають уявлення про будову виробу та форму всіх деталей, з яких його складено.

Скоба 1 є головною деталлю струбцини. Форма скоби дала назву цій деталі. У її верхній частині виконано циліндричний отвір під втулку 3. З обох боків вертикальної частини скоби вибрано прямокутні пази, заокруглені на кінцях. Це зроблено для зменшення маси деталі. Усередині скоби на її нижній частині міститься опорний циліндричний виступ, до якого притискується поверхня закріплюваного предмета.

Рис. 1*. Загальний вигляд (а, б) та складальне креслення (в) струбцини

 

Гвинт 2 складається з трьох циліндрів. У циліндричній головці гвинта виконано наскрізний отвір під рукоятку 4. Циліндричний кінець гвинта розклепано, що забезпечує нерухомість з’єднання з кільцем 5. Робоча поверхня гвинта має різьбу М16, по якій гвинт переміщується у втулці 3.

Втулка 3 зовні обмежена двома циліндричними поверхнями, усередині має різьбу М16.

Рукоятка 4 являє собою циліндричний стержень із зрізами біля торців конічними фасками.

Кільце 5 має циліндричну форму. Усередині кільця знято конічну фаску.

 

Струбцина не має стандартних деталей, тому креслення виконують на кожну з них (рис. 2*).

 

На рисунку 2*, а наведено креслення деталі 4 — стержня-рукоятки. На складальному кресленні, де її зображено разом з іншими деталями, рукоятку показано на двох зображеннях, а тут — на одному, тому що її форма повністю виявлена одним виглядом.

На рисунку 2*, б наведено креслення кільця 5. Щоб уявити його форму і розміри, досить виконати одне зображення — фронтальний розріз. Для зручності читання креслення вісь зображення розміщено горизонтально.

Втулка 3 також потребує одного зображення — фронтального розрізу (рис. 2*, в) з горизонтально розміщеною віссю.

На рисунку 2*, г наведено креслення гвинта 2, Хоч на складальному кресленні гвинт показано на двох зображеннях, на кресленні деталі цього робити не доцільно — досить і одного вигляду. Але його слід доповнити місцевим розрізом, щоб показати наскрізний отвір під рукоятку 4.

Скоба 1 потребує трьох зображень (рис. 2*, д), як і на складальному кресленні: головного вигляду з місцевим розрізом для показу отвору під втулку 3, вигляду зверху і винесеного перерізу.

 

Виріб має спряжувані поверхні — зовнішні поверхні рукоятки 4, гвинта 2 і втулки 3 спряжені з поверхнями отворів відповідно у головці гвинта 2, у кільці 5 і скобі 1. Розміри цих поверхонь повинні мати однакові числові значення.

 

 

Рис. 2*. Креслення деталей струбцини